«Національний тиждень читання. Тиждень поезії»

У рамках Всеукраїнської інформаційно-просвітницької акції «Національний тиждень читання. Тиждень поезії», яка проходила під гаслом рядка з вірша Ірини Шувалової «Ріки незмінно течуть додому» у ліцеї «Білоцерківський колегіум» діяла тематична виставка «Не забуду дім».

#тижденьпоезії2024

#рікинезміннотечутьдодому

#Національний_тиждень_читання_поезії_2024

Оскільки тема тижня поезії «Дім», то колегіанти 7-А класу взяли участь в акції «Намалюю вірш про дім», адже поезія завжди містить яскраві образи та дивовижні метафори, які часто можна візуалізувати.  Учні обрали вірші про дім і зобразили їх на папері. На завершення відбулося обговорення та представлення малюнків.

 

 

 

 

 В інформаційно-бібліотечному центрі відбулося засідання читацького клубу, на якому за круглим столом колегіанти восьмого класу декламували поезії про дім. Засідання клубу пройшло під гаслом «Це щастя -  мати дім»,  адже  дім для  українців  з початку повномасштабного вторгнення став святинею,  адже через війну наші земляки були змушені переїхати в інші регіони України чи за кордон, а багато хто залишився зовсім без даху над головою.

 

 

 

 

 

 

 

 

23 серпня українці відзначають День Державного Прапора України. Прапор – це один із головних символів нашої держави.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів з різними відтінками на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру – синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку – жовтий колір.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

Зараз День державного прапора відзначається в Україні щорічно згідно з Указом Президента № 987/2004 від 23 серпня 2004 року зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 602/2009 від 7 серпня 2009 року.

 

НАШІ НОВИНКИ!

УРА!

 У нас нові надходження.

Коти-Вояки  — серія пригодницьких романів-фентезі. 

Створена в 2001 р. британськими письменницями під загальним псевдонімом 

Ерін Гантер.

 

 

 

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 

     14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

    У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

    Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

    Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

    Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.

    Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором доброго почину, і День ліквідатора з’явиться в Росії, Білорусі та інших країнах.

 

 16 днів проти насильства

З метою привернення уваги учасників освітнього процесу до проблеми насильства у суспільстві та попередження негативних явищ, що можуть призвести до насилля або спровокувати його вчинення, у ліцеї «Білоцерківський колегіум» відбулася акція        «16 днів проти насильства».

Практичним психологом та соціальним педагогом було проведено тренінгове заняття «Ми проти насилля».

Проведений захід, спонукав до аналізу власних дій, вчинків, переосмислення цінностей. Сприяв вихованню в учнів людяності, відповідальності, любові до ближнього, поваги до гідності іншої людини, свідомого ставлення до своїх прав та обов’язків, а також шанобливе ставлення до людей (дітей) з інвалідністю, хворих на ВІЛ.

 

 

Три голодомори

У двадцятому сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.                                 Керівництво Радянського Союзу довгий час приховувало факт смерті українців від штучного голоду. Лише після оголошення незалежності України почалося розслідування масштабів Голодомору.

"П’ять колосків"

У серпні 1932 року Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна. Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна або 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії. За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п’ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці. За перший місяць було розстріляно щонайменше 250 людей, а за перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.

Двадцять два місяці

Терор голодом, що тривав в Україні впродовж 22-х місяців, був спланованою конфіскацією врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд людей, що голодують за межі Української СРР та відмовлялася приймати допомогу з-за кордону.

Від трьох мільйонів українців

За різними оцінками, Голодомор забрав життя від 3 до 10 мільйонів українців. Втрати оцінюють по-різному через брак достовірних демографічних даних того періоду про чисельність втрат серед українців.                                                                                                                                За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, їх було 3,2 млн.         За даними істориків, навесні 1933 року в Україні помирало 20 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня. Найбільше постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих.

Двадцять три держави

Україна визнала Голодомор геноцидом відповідним законом від 28 листопада 2006 року. Наразі це також визнали 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан, як окрема держава.Ще 10 країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор, як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом або вшанували пам’ять його жертв. Крім того, Голодомор 1932-1933 років в Україні було визнано актом геноциду на регіональному та муніципальному рівні у 8 країнах. На міждержавному рівні пам'ять жертв Голодомору без вживання терміна "геноцид" вшанували ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, ПА ОБСЄ, Європарламент та ПАРЄ.

Жодного покарання

Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання.

Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів. Цього року пам’ятний день припадає на 27 листопада.

Надаємо матеріали для проведення уроку пам‘яті жертв Голодомору.

http://bckolegium.com.ua/.../3982-materali-dlya...

 ещё 12

 25 листопада - день народження 

Івана Нечуя-Левицького

Сьогодні день народження ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО — класика художньої літератури, який мав свої оригінальні погляди на шляхи розвою та нормування української літературної мови.

З одного боку, Нечуй-Левицький гостро критикував російщення України, доводив, що російська мова не зможе замінити українцям рідної, обстоював єдину літературну мову зі східноукраїнською, наддніпрянською основою. З іншого — виступав різко проти західноукраїнських мовних впливів, помилково уважаючи, що во...

Ещё